Тоді – то ми з тобою розминемось...
Тоді –то ми з тобою розминемось...
І хвилі поспішать сліди змивати...
І не побачать більше наших тіней
В місцях, де ми любили полювати..
Тепер нам грітись тільки поодинці,
Вовків шукати сірі зграї...
І бігти (на вогонь) в далеку дикість
Скептично обминать ворота Рая...
Почую (раптом) рідний хміль полину,
Який ти так любив в долонях м`яти...
І знову серцем до твого полину...
О скільки ж треба, щоб любов приспати?...